Насіння люпину алкалоїдного

Люпин алкалоїдний – відмінний сидерат. Для освоєння убогих підзолистих і пісочних грунтів із підвищеною кислотністю відмінно підійде однорічний люпин. Рослина добре накопичує в грунті азот, калій та фосфор. Люпин кажуть чудовий попередник для суниці. За вмістом алкалоїдів в зеленій масі люпини поділяються на алкалоїдні (гіркі) і безалкалоїдні (солодкі).

Алкалоїдні люпини використовують лише на зелене добриво (сидерат), безалкалоїдні – надземну масу – на корм худобі, кореневі та пожнивні залишки – на добриво.

Люпин може розкладати фосфор з недоступним інших культур форми фосфатів. Володіючи високою можливістю зміцнювати атмосферний азот, люпин гарантує забезпечення їм як себе, але й наступну його культуру. Найбільш поширені однорічний та багаторічний люпини. Люпин можна сіяти наприкінці липня – середині серпня, після збирання картоплі, капусти, зелених культур, але краще – провесною, на добре вологому грунті. У результаті отримують чимало вегетативної маси, яку скошують, подрібнюють і заробляють у ґрунт.

Існують дві протилежні поради щодо рядка скошування люпину:

- Найкращий результат при підживленні зеленої масою люпину виходить, якщо його скошувати на початку цвітіння. У цьому випадку азот, що міститься в листі і стеблах, ще ніяк не перетворюється на протеїни зерен.

- Найбільше зеленої маси у люпину нарощується в період формування квіток та цвітіння. А найбільше чисельність азоту накопичується, як зав'язуються стручки. У цей період люпин необхідно скосити, подрібнити і закопати в грунт на глибину 15-20 см (Чим більш зелена маса, тим глибше (до 20 см.)).

Норма висіву люпину на сидерат 120-160 кг на га або 1,2-1,6 кг на одну сотку.