Насіння кавбуза «Здоров'яга»

Кавбуз «Здоров'яга» - це найбільша у світі дивовижна цілюща ягода, молекулярний гібрид кавуна та гарбуза, що успадкував характерні особливості обох батьків, а за врожайністю перевищує їх на 20-30%. Кавбуз було отримано за допомогою дії препаратів нуклеїнових кислот гарбуза та кавуна в Інституті молекулярної біології та генетики Національної академії наук України.

Плід кавбуза смугасто-зеленого кольору з помаранчевим відтінком. Шкіра тонка та міцна, через що дуже добре зберігається дуже довго, практично до травня місяця. М'якуш кавбуза оранжевого кольору, м'який. Стебло кавбуза стелиться, порожнисте, гіллясте, досягає 3 метрів у довжину. Листя велике, слабовиїмчасте, з незначним опушенням. Квітки великі, оранжево-жовті.

Насіння у кавбуза овально-витягнуте, жовто-біле або коричневе, довжиною 2-3 см, нагадує насіння кавуна та гарбуза. Перед посівом насіння замочують у воді кімнатної температури, а потім витримують у теплому вологому середовищі ще 2-3 дні. Посівні ямки розміщують на відстані 70-100 см одна від одної. Відстань між рядками 1,2-1,8 м. Грунт перед посівом повинен бути прогрітий до температури не менше 12-15°С.

Перед посадкою в ямки вносять органічні добрива та попіл (2-3 кг перегною, 50 г суперфосфату та 1 склянку пічної золи, ретельно перемішавши із землею). Сходи з'являються через 6-7 днів після посіву насіння. Догляд звичайний - прополювання, розпушування та підживлення. За сезон кавбуз двічі підгодовують коров'яком (1:10), курячим послідом (1:12) або іншими добривами. Після утворення 2-3 зав'язей верхівку головного стебла прищипують. Для отримання великого плоду на стеблі залишають одну зав'язь, решту видаляють. Для отримання сортового насіння кавбуз висівають ізольовано від тонкокорих сортів гарбуза, щоб унеможливити перезапилення. З товстокорими, мускатними гарбузами, патисонами та кабачками, а також кавунами кавбуз не перезапилюється. Під вирощування кавбуза краще відводити ділянки, що добре прогріваються сонцем. Рослина віддає перевагу родючим суглинистим або супіщаним грунтам зі слабокислою реакцією рН 5,5.

Кавбуз - культура невибаглива, росте і плодоносить у різних ґрунтово-кліматичних умовах. Середня вага плода 10-15 кг може досягати 60 кг.

Найкращими попередниками для кавбузу це багаторічні трави, картопля, капуста, цибуля чи коренеплодні культури. Не бажано вирощувати кавбуз на одному місці понад 4 роки.

Він може використовуватися як кормова та дієтична рослина, так як займає одне з перших місць серед рослинних джерел каротину, наявність якого забезпечує протипухлинний ефект; необхідний для профілактики атеросклерозу, корисний усім, хто хворіє на захворювання печінки, нирок, серцево-судинної та нервової систем. Містить до 15% цукру (переважно фруктози), а також пектин, білки, вітаміни B, C, PP, E. З мінеральних солей у них присутні калій, кальцій, магній, залізо, кобальт та ін.

Особливо кавбуз рекомендується людям, які перенесли операцію чи тяжкі захворювання, - він чудово відновлює сили. Малокровість, підвищена температура, ангіна, головний біль, серцево-судинні захворювання, нервові розлади, імпотенція - це ще не все. Для діабетиків кавбуз – просто знахідка – у будь-якому вигляді. М'якуш та сік вживають при хворобах шлунково-кишкового тракту, захворюваннях нирок, печінки, а також при багатьох шкірних захворюваннях. Завдяки наявності пектинів та інших біологічно активних речовин кавбуз та продукти його переробки (сік, джем, пюре, варення, сухий порошок) є ефективним засобом для виведення з організму важких металів та радіонуклідів.

Кавбуз може використовуватися як ефективний радіопротектор та антиоксидант при радіаційному опроміненні, що важливо для запобігання наслідкам Чорнобильської аварії. Велике значення мають харчові волокна, до яких належать пектинові речовини, клітковина. 500 г кавбуза щодня забезпечує половину добової потреби у харчових волокнах. Біологічне значення пектинів, і загалом харчових волокон, проявляється у здатності пов'язувати радіоактивні частки і виводити їх із організму. З пектином пов'язуються також важкі метали та токсичні речовини. Встановлено, що 1 г пектину здатний зв'язувати від 160 до 420 мг стронцію.