Щоб влітку ваша ділянка потопала в буйстві барв, багато квітів необхідно вирощувати через розсаду. І успіх тут значною мірою залежить від правильного вибору часу для посіву. Оптимальний строк залежить від особливостей рослин, кліматичних умов регіону та ваших цілей.
Чому важливо дотримуватися строків посіву розсади
Дотримання строків посіву квітів на розсаду має вирішальне значення для їх розвитку. Якщо посіяти занадто рано, рослини можуть перерости, витягнутися (особливо без достатнього освітлення), розсада стане кволою і хворобливою та гірше приживатиметься після пересадки у відкритий ґрунт. Пізній посів може призвести до того, що квіти не встигнуть зацвісти або зацвітуть лише наприкінці сезону й не покажуть себе у всій красі.
Крім того, кожна культура має свої біологічні особливості: одні квіти потребують тривалого періоду для розвитку, а інші ростуть і зацвітають досить швидко. Саме першу групу найчастіше вирощують через розсаду. Виробники насіння завжди вказують інформацію про тривалість періоду від посіву до цвітіння на пакетику. Умовно всі квіткові культури можна поділити на ті, що зацвітають швидко, через 6–8 тижнів, і ті, яким потрібен тривалий, до 20 тижнів, період розвитку до початку бутонізації.
Строки посіву популярних однорічників
Однорічники – це рослини, що проходять повний цикл розвитку за один сезон, протягом якого вони встигають вирости, зацвісти й дати насіння. Їх вирощують, щоб насолоджуватися яскравими барвами на клумбах, у саду чи на балконах. Квітникарі цінують однорічники за пишне й тривале цвітіння.
Починати посівну кампанію однорічних квітів можна вже в січні–лютому, але це стосується лише культур із найдовшим вегетаційним періодом. До таких рослин належить, наприклад, бегонія вічноквітуча. Її найдрібніше насіння потребує поверхневого посіву вже в січні, адже сіянці розвиваються вкрай повільно. Приблизно в ці ж строки висівають еустому, або ірландську троянду. Наприкінці січня чи на початку лютого сіють гвоздику Шабо, знамениту своїм вишуканим ароматом і махровими квітками.
Лютий – оптимальний час для посіву лобелії, петунії, бальзаміну, геліотропа, сальвії блискучої.
У березні настає найактивніший і масовий період посіву більшості однорічників. У першій половині місяця, коли світловий день уже досить довгий, висівають левиний зів, вербену й продовжують сіяти петунію, лобелію та сальвію блискучу. Ці квіти відносно нетерплячі в розвитку й до моменту висадки встигнуть сформувати міцний кущик.
У другій половині березня настає черга більш «швидких» культур, таких як агератум, алісум, целозія, айстра. Вони швидко сходять і активно нарощують зелену масу за доброго освітлення.
Протягом усього березня можна висівати на розсаду флокс Друммонда, доліхос, духмяний тютюн, однорічний дельфініум.
Квітень – місяць для посіву теплолюбних і швидкорослих однорічників. Чорнобривці, цинії, однорічні жоржини, амарант, кохія, скабіоза, годеція, настурція, геліхризум, космея сіють на початку–середині квітня. Їхня розсада розвивається стрімко, і ранній посів призведе лише до того, що перерослі рослини важко приживатимуться після пересадки. Багато з цих культур, наприклад настурцію, космею, можна сіяти прямо в ґрунт у травні, але розсадний спосіб прискорить цвітіння на кілька тижнів.
Особливості посіву дворічних квітів на розсаду
Дворічники відрізняються від однорічних квітів тим, що живуть за іншим ритмом. У перший рік після посіву вони формують лише розетку листків, а цвітіння настає тільки на друге літо. Після цього рослина, як правило, відмирає. Так відбувається, наприклад, у лунарії, дзвоника середнього, наперстянки пурпурової.
Але існує ще одна група рослин, які також належать до дворічних, хоча насправді вони є багаторічниками. У цих рослин після другого року вирощування різко знижується декоративність, а частина кущів узагалі гине. До таких квітів належать улюблені дачниками турецька гвоздика, незабудка, віола Віттрока (анютини очі), маргаритка, мальва (шток-роза) та інші.
Насіння дворічників найчастіше висівають улітку або на початку осені, щоб рослини встигли дати розетку й зміцніти до настання холодів. Однак якщо ви хочете отримати цвітіння вже в поточному сезоні, їх можна посіяти на розсаду взимку або ранньою весною, як це роблять з однорічними квітами.
У липні–серпні висівають насіння віоли Віттрока, а восени, приблизно за місяць до настання холодів, розсаду пікірують у квітник. Навесні, щойно прогріється ґрунт, кущики швидко розвиваються й радують першими квітами. При посіві в лютому кущики віоли зацвітають на початку літа.
У лютому можна висівати на розсаду також енотеру дворічну, щоб отримати квітучі кущики в перший рік. При посіві в ґрунт пізньою весною енотера зацвіте лише наступного року.
Незабудку можна висівати прямо у відкритий ґрунт під зиму, напередодні постійних морозів, або вже навесні, у травні, коли встановиться тепла погода. Але якщо ви хочете, щоб незабудка зацвіла раніше відведеного їй природою строку, насіння можна посіяти на розсаду в листопаді–грудні. У цьому випадку вона розквітне в середині травня й збіжиться з цвітінням тюльпанів і нарцисів.
Більшість дворічників висівають на розсаду в березні:
- мальва (шток-роза) – початок березня;
- наперстянка – перша половина березня;
- лунарія – увесь місяць;
- маргаритка – середина – друга половина березня;
- турецька гвоздика – друга половина березня – початок квітня;
- дзвоник середній – березень – початок квітня.
На початку квітня приходить час сіяти на розсаду вечорниці (гесперис).
При посіві дворічників на розсаду наприкінці зими – на початку весни важливо пам’ятати, що вам знадобиться більше часу й зусиль для догляду за ними. Ці рослини потребують прохолодних умов утримання після пікірування, щоб імітувати природний цикл розвитку. Наприклад, маргаритки краще розвиваються за температури близько 12–15 °C.
Секрети вирощування квітів розсадою
Окрім правильно підібраних строків, успіх вирощування одно- і дворічних квітів розсадою залежить від умов, які ви можете створити. Найкритичніший фактор – світло. Посіви в січні–лютому обов’язково потребують досвічування фітолампами. Без цього сіянці неминуче витягнуться й загинуть. Таким чином, якщо у вас є можливість організувати повноцінне освітлення розсади й ви хочете висадити в травні вже добре розвинені кущі, то без остраху можна сіяти насіння взимку, в січні–лютому.
Однак якщо додаткове освітлення організувати з будь-якої причини неможливо, краще перенести посів насіння на розсаду на пізніший строк, початок весни. Ці сіянці зацвітуть трохи пізніше зимових (а в деяких випадках і одночасно: наприклад, посіяна на початку березня петунія чудово наздоганяє посіяну в лютому розсаду), зате вони не страждатимуть від нестачі освітлення, адже навесні день уже значно довший за зимовий.
Якість ґрунту й ємностей теж відіграє роль. Ґрунт має бути легким, повітропроникним і знезараженим. Для дрібного насіння (лобелія, петунія, бегонія) поверхню ґрунту ущільнюють і зволожують із розпилювача, залишаючи саме насіння на поверхні, злегка притискаючи його до вологої землі, але не засипаючи. Більш велике насіння, наприклад чорнобривців чи настурції, загортають на глибину близько 1–2 см. Після посіву контейнери накривають плівкою чи склом для створення парникового ефекту.
Температура й вологість – ще два важливих моменти, на які слід звернути увагу. Більшість квітів проростає за температури 20–25 °C. Після появи сходів плівку чи скло знімають, а температуру поступово знижують, щоб рослини не витягувалися.
Крім того, потрібно пам’ятати, що насіння деяких квітів потребує стратифікації – витримування в холоді перед посівом. Це допомагає їм швидше прорости.
Посів квітів на розсаду – це непростий, але захопливий процес, який потребує уважності й урахування багатьох нюансів. У цьому випадку ви зможете виростити здорову й красиву розсаду, яка стане окрасою вашого саду.
