Підживлення рослин навесні – одна з найважливіших процедур у саду та городі. Будь-яким культурам (чи то декоративні, плодові, ягідні тощо) необхідно достатньо сил і здоров’я, щоб вчасно «прокинутися» після зими, почати повноцінний рух соків, випустити листя і бруньки, підготуватися до цвітіння…
Саме на відновлення родючості ґрунту і надання сил рослинам спрямовані весняні підживлення. На початку сезону в першу чергу віддають перевагу комплексам, що містять багато азоту, який допомагає культурам активно нарощувати вегетативну масу. Але й інші елементи у складі добрив також необхідні – калій і фосфор відновлюють і зміцнюють кореневу систему, підвищують стійкість рослин до несприятливих погодних умов і хвороб, беруть участь в обміні речовин, забезпечують цвітіння і плодоношення.
Розбираємося разом у найчастіше застосовуваних і популярних “весняних” підживленнях для саду, органічних і мінеральних, розділивши їх для зручності на групи за основною діючою речовиною.
Азотні добрива
Ці підживлення можна вносити як навесні, так і влітку. А от восени підживлювати рослини азотом не рекомендується, оскільки він сприяє активному нарощуванню зеленої маси.
Азотні добрива потрібно обов’язково загортати в ґрунт, а не розсипати по його поверхні: інакше повітря і сонячні промені значно знижують концентрацію азоту.
Важливо не переборщити з азотними підживленнями, особливо при внесенні їх у ґрунт, де ростуть ягідні та плодові культури, що вживаються в їжу – надлишковий азот накопичується в плодах у вигляді нітратів, які завдають суттєвої шкоди організму. У будь-якому разі підживлення такими добривами обов’язково припиняють щонайменше за два тижні до збору врожаю.
Із садових рослин найбільш чутливими до азоту є такі культури, як яблуня і смородина.
Азотні підживлення в саду найчастіше проводять ранньою весною, щоб дати рослинам старт для активного росту. Наприклад, сечовину (карбамід із вмістом близько 46% азоту) вносять приблизно за 2–3 тижні до цвітіння. Для кореневого підживлення дози залежать від культури: під яблуню і грушу зазвичай дають 150–250 г, під аґрус, смородину, малину і виноград – по 50–70 г, а під абрикос, сливу і вишню – 70–140 г. Також її можна використовувати для позакореневого підживлення: розчиняють 20–30 г на 10 л води і обприскують крони через 5–6 днів після цвітіння.
Аміачну селітру (26–34% азоту і до 14% сірки) застосовують уже після цвітіння – приблизно через 5–6 днів, а потім повторюють підживлення ще через місяць. Зазвичай беруть 15–50 г на рослину залежно від її розміру і стану ґрунту, обов’язково поєднуючи внесення з рясним поливом.
Сульфат амонію (близько 20,5% азоту) вносять на початку вегетації з розрахунку 25–30 г на квадратний метр. При цьому важливо пам’ятати, що його не можна змішувати з вапном, золою, крейдою або доломітовим борошном, щоб не знизити ефективність добрива.
До азотних добрив умовно можна віднести також натрієву і кальцієву селітри, де вміст азоту близько 15%. Їх також найчастіше використовують для весняних посівів і підживлень. Плюс кальцієвої селітри – здатність покращувати якість кислих ґрунтів при регулярному застосуванні.
Фосфорні добрива
Фосфорні підживлення застосовують за необхідності протягом усього сезону, включно з весною. Простий суперфосфат (26% фосфору і близько 6% азоту) використовують як при основному перекопуванні ґрунту, так і при посадці – його вносять у лунки або борозни. Також він підходить для літніх підживлень. Зазвичай у посадкову яму додають 400–600 г, при перекопуванні – 40–70 г, а після цвітіння навесні – близько 40–60 г.
Подвійний суперфосфат містить більше фосфору (до 46%) і близько 9% азоту, тому застосовується аналогічно, але в менших кількостях – приблизно вдвічі менше, ніж простий суперфосфат.
Фосфоритне борошно (19–30% фосфору) найчастіше вносять навесні при посадці з розрахунку 100–300 г. Воно краще засвоюється при дрібному помелі і особливо ефективне в поєднанні з кислими добривами, наприклад із гноєм.
Калійні добрива
Калійні добрива добре розчиняються у воді і найчастіше застосовуються ранньою весною або восени. Вони важливі для формування врожаю, підвищення стійкості рослин і якості плодів. Наприклад, сульфат калію (близько 53% калію і 18% сірки) використовують як у сухому вигляді, так і в розчинах. Його вносять у посадкові ями по 100–200 г або застосовують у період вегетації по 15–20 г. Для позакореневих підживлень готують розчин (35–40 г на 10 л води) і обприскують рослини.
Хлористий калій містить 52–62% калію, але також до 40% хлору, тому підходить не для всіх культур. Його зазвичай вносять ранньою весною при посадці під культури, які нормально переносять хлор. Плодові дерева отримують 100–150 г при посадці і близько 30 г у період вегетації, а ягідні кущі – 50–70 г при посадці і 15–30 г пізніше.
Калійна селітра поєднує калій (45–46%) і азот (13–14%), тому особливо корисна навесні, коли рослини нарощують зелену масу і готуються до цвітіння. Під плодові дерева зазвичай вносять близько 25 г, під ягідні кущі – приблизно 20 г. Також її використовують для обприскування: 20 г на 10 л води.
Калімагнезія (26–32% калію і 11–18% магнію) застосовується як основне весняне підживлення, особливо на ґрунтах із дефіцитом магнію. Її вносять із розрахунку приблизно 10–40 г на квадратний метр.
Будьте обережні з внесенням хлорних добрив – існують культури, дуже чутливі до цього елемента, які можуть реагувати негативно на хлорвмісні підживлення: сповільнюється ріст, що в результаті призводить до зниження врожайності і погіршення смаку плодів. Із садових рослин це насамперед виноград і ягідні кущі (малина, смородина).
Комплексні добрива
Комплексні добрива містять одразу кілька макро- і/або мікроелементів (в основному три головні – азот, фосфор, калій – плюс добавки), тому вносити комплекси набагато зручніше і простіше, немає потреби розраховувати потрібну дозу кожного елемента. Терміни і норми їх внесення залежать від складу.
Азофоска (нітроамофоска) містить у середньому 16% азоту, 16% фосфору і 16% калію, але зустрічаються і інші формули NPK, наприклад 19:9:19, 22:11:11 тощо. Це універсальне комплексне добриво, яке застосовують як основне – при перекопуванні ґрунту, як локальне – при посадці в лунки, а також для підживлення в період вегетації. Під плодові дерева при посадці вносять приблизно 85–125 г на дерево, у період росту – 50–70 г. Для ягідних кущів дози нижчі: при посадці близько 50 г на рослину, під час вегетації – 40–60 г.
Амофоска (амоній фосфорнокислий) містить 11–12% азоту і 40–50% фосфору. Використовується в основному навесні, зазвичай під перекопування, з розрахунку 50–100 г на квадратний метр, залежно від розміру і стану рослин.
Діамофоска – більш концентроване комплексне добриво з підвищеним вмістом поживних речовин. Його вносять навесні перед посівом або посадкою, а також у період вегетації. Норми залежать від культури: під яблуню, грушу і айву – близько 30 г на 1 кв.м; під аґрус, смородину і малину – 10–20 г; під виноград – близько 25 г; під абрикос, сливу, аличу і вишню – приблизно 20 г.
Нітрофоска містить 8–16% азоту, 1,7–7% фосфору і 5,8–19,9% калію. Залежно від способу виробництва розрізняють сірчанокислу, сульфатну і фосфоритну форми. Її використовують як основне і передпосівне добриво. Під плодові дерева при посадці вносять 60–80 г на дерево, у період вегетації – 50–70 г. Під ягідні кущі – 40–50 г при посадці і 40–60 г під час росту.
Зола містить різну кількість поживних речовин залежно від сировини: від 1 до 35% калію, 4–40% кальцію і 1–9% фосфору. Її можна використовувати протягом усього сезону під будь-які культури, зазвичай у дозі 100–200 г на квадратний метр.
Що стосується «магазинних» підживлень для садових рослин, їх без проблем можна знайти практично у будь-яких великих виробників добрив. Під час покупки звертайте увагу, щоб суміші були марковані як «для ягідних і плодових культур» (або конкретніше, наприклад «для яблуні/груші/сливи»), а також містили позначку «весна», «весняне» тощо. Такі добрива використовують згідно з інструкцією на упаковці.