Насіння конюшини червоної

Конюшина лучна, або конюшина червона / Trifolium pratense - рід багаторічних рослин сімейства Бобові (Fabaceae), підродини Мотилькові (Faboideae). Наукова назва роду - trifolium - означає «трилисник».

Широко застосовується як сидеративна, кормова і медоносна культури, а також в декоративних цілях. Збагачує ґрунт калієм та азотом, ефективно покращує його структуру, розпушує, оздоровлює, підвищує його повітро- та вологоємність, вважається однією з кращих рослин для захисту поверхневого шару ґрунту від водної та вітрової ерозії. Є однією з найкращих кормових культур - у сіні конюшини міститься 12-13% білка та до 75 мг/кг каротину, а також мінеральні речовини, вітаміни та протеїн.

Листя в основному трійчасті, зрідка лапчасті або складаються з чотирьох листочків; прилистки плівчасті і між собою більш менш зростаються, кореневище стає у деяких дерев'янистим. Коренева система – стрижнева.

Квітки різних видів: червоні чи білі, рідше – неоднокольорові. Квітки невеликі або навіть дрібні, зібрані у більшості у вигляді головок, нерідко прикритих, особливо на початку, верхнім або двома верхніми листками, що утворюють рід поволоки. Розташування квітів парасольками, пензлем або поодинці рідко. Квітка побудована за типом метеликових, з десяти тичинок дев'ять зростаються нитками, а одна залишається вільною. Зав'язь коротка, містить від двох до шести сім'ячок.

Характерною особливістю конюшини є те, що єдиними комахами-запилювачами, здатними його запилювати, є джмелі та бджоли. Ця особливість відіграє велику роль у пристосованості конюшини. Конюшина - відмінний медонос. Конюшинний мед належить до кращих. Він прозорий, з тонким ароматом та ніжним смаком.

Коріння конюшини несуть на своїх гілках особливого роду здуття, або бульбочки, як це зустрічається і в багатьох інших бобових, усередині яких живуть особливі бактерії (Rhizobium leguminosorum або Bacillus radicicola), здатні затримувати азот, що міститься в повітрі, що міститься в ґрунті, і передавати його рослині у зручній для асиміляції формі. Ця обставина пояснює накопичення азоту в ґрунті, де зростала конюшина чи інші бобові, пояснює і запліднюючі ґрунти заорювання бобових, тобто так зване зелене добриво, або сидерацію.

Препарати з конюшини використовують при недокрів'ї, хворобливих менструаціях, запаленні сечового міхура, рясних маткових кровотечах, бронхітах, бронхіальній астмі та задишці. Флавоноїди, що містяться в конюшині, попереджають накопичення холестерину в крові, тому його застосовують і для профілактики атеросклерозу.

Свіже товче листя прикладають до ран для їх загоєння та зупинки кровотечі, також використовують їх при опіках, абсцесах та ревматичних болях. Для цих же цілей годиться свіжий сік рослини, який також ефективний при нагноєнні нігтьового ложа та пальців, шкірному туберкульозі, запальних захворюваннях вух та очей. Водно-спиртову настоянку конюшини призначають як додатковий засіб при лікуванні туберкульозу. Конюшина обов'язково входить до складу грудних та шлункових зборів. Його використовують для ванн та при рахіті у дітей.

Чим більше бджіл буде на Вашій ділянці – тим урожайнішими будуть Ваші овочі!

До негоди конюшина складає свої листочки і схиляє головки, а перед гарною погодою стебла і листя його розправлені, суцвіття піднято вгору.

Назва може вимовлятися як червоний горішок, івасик, в’язіль, дятловина, троян, трой-зілля, козине око, попки.