Насіння пепіно

Пепіно, Динна груша або Солодкий огірок - вічнозелений чагарник сімейства Пасльонові, що походить з Південної Америки, що вирощується заради їстівних солодких плодів, що за кольором і ароматом нагадують на смак суміш дині, огірок, гарбуза або навіть грушевим ароматом. Найбільш широко культивується в Перу, Чилі та Новій Зеландії. Пепіно є досить новою овочевою культурою для території України. Як багаторічна рослина вирощується у захищеному ґрунті.

Пепіно - це багаторічна рослина, що є гіллястим напівдерев'янілим чагарником, висотою до півтора метра з смачними і ароматними плодами. Вирощують пепіно в середній смузі теплицях, що обігріваються або як домашня рослина - на підвіконні, в зимовому саду.

Плоди пепіно дуже різноманітні, і відрізняються один від одного за розміром, формою, кольором та якістю. Багато з них мають екзотичне забарвлення - яскраво-жовтий фон із зубчастими пурпуровими штрихами. М'якоть стиглого плоду жовта або безбарвна. На смак кисло-солодка і дуже соковита, тому що на 92% складається із води. Кисловатість цьому плоду надає вітамін С, який міститься в ньому. Пепіно багатий кератином, залізом та пектиновими речовинами, великою кількістю вітамінів А, В1, В2 та РР. Квітки нової овочевої культури найбільше схоже на картопляні. Стебло та листя, як у перцю.

Плід пепіно - ягода, форма плода подовжено-конічна або плоскоокругла, довжиною 15-17 см, шириною 10-12 см, середньою вагою 600 грам. У плодоніжки поверхня плода трохи втиснута, що надає йому серцеподібної форми. У стадії повної зрілості плоди кремового кольору з безліччю поздовжніх смуг фіолетового кольору, м'якоть жовта, дуже соковита і смачна. Плоди пепіно чудово втамовують спрагу.

Вирощування пепіно із насіння

Розмножують пепіно насінням та живцями. Пророщують їх на зволожених паперових серветках, закривши прозорими пакетами, у темряві за температури 26-28 градусів. Проклюнули насіння переносять у тепле світле місце. Коли сім'ядолі розкриються, сіянці пікірують. Але найпростіше динну грушу розмножувати укоріненням живців. Приживаються вони добре, і починають плодоносити раніше. Догляд за розсадою такий самий, як і за баклажанами. Розсаду з насіння до кінця лютого досвічують по 16-18 год. У теплицю, що опалюється, розсаду висаджують з кінця березня - 3 рослини на 1 кв.м. Раз на тиждень її підгодовують комплексними добривами. Корисне позакореневе підживлення розведеною молочною сироваткою (1:10) з розчином мікроелементів. Формування зазвичай йде в одне стебло. Щоб зав'язалися плоди, рослини потрібно трохи струшувати.

Рослини формують у 1-2 стебла, агротехніка вирощування розсади наближена до баклажану, а після висадки на постійне місце - до томату. Недозрілі плоди використовують у свіжому вигляді як одну із складових овочевих салатів або маринують (у маринованому вигляді за смаком їх можна порівняти з огірками). Стиглі плоди використовують для споживання у свіжому вигляді, приготування варення або цукатів, а також сушать та заморожують.

Плоди дозрівають у різний час: коли вони стануть розміром із гусяче яйце і набудуть кремового або блідо-жовтого кольору, їх знімають. Перестигла дина груша стає несмачною. Зрілі плоди можна зберігати кілька місяців за температури 4-5 градусів.

Жителі Японії та Південної Америки готують із пепіно фруктові салати та десерти. У Новій Зеландії з нього готують супи, соуси, подають до м'яса, риби та морепродуктів. Крім цього, його можна солити, консервувати, сушити, заморожувати, варити варення, джеми та компоти.

Плоди пепіно багаті на вітаміни А, РР, групи В, залізом і великим вмістом йоду, тому вони особливо показані людям із захворюваннями щитовидної залози. Невисока кислотність плодів сприятливо позначається при їх вживанні людьми, які страждають на підвищену кислотність шлунково-кишкового тракту.